|
Атестація педагогічних працівників Підвищення кваліфікації – це набуття нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань, метою якої є професійний розвиток, відповідно до державної політики у галузі освіти та забезпечення якості освіти. Професійний розвиток педагогічних і науково-педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання. Заклади освіти, в яких працюють педагогічні та науково-педагогічні працівники, сприяють їхньому професійному розвитку та підвищенню кваліфікації (стаття 59 Закону України “Про освіту”). Нормативна база, що регулює процес підвищення кваліфікації Закон України “Про освіту”(далі – Закон); Закон України “Про повну загальну середню освіту”; Закон України “Про вищу освіту”; Закон України “Про фахову передвищу освіту”; Закон України “Про професійний розвиток працівників”; Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність”; Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 800 “Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників” (далі – Порядок); Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 800 “Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників” (далі – Порядок); Методичні рекомендації для професійного розвитку науково-педагогічних працівників, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 04.12.2020 № 1504 “Деякі питання професійного розвитку науково-педагогічних працівників”. Забезпечення та вимоги щодо підвищення кваліфікації Педагогічні і науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати свою кваліфікацію (пункт 2 Порядку). Особливості організації підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, що не суперечать цьому Порядку, визначаються: • у приватних і корпоративних закладах освіти – їх засновниками або уповноваженими ними органами; • у закладах спеціалізованої освіти, закладах із специфічними умовами навчання, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання – державними органами, до сфери управління яких належать такі заклади освіти. Підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти і установ (далі – заклади освіти) забезпечується їх засновниками (або уповноваженими ними органами) та органами управління відповідних закладів освіти у межах повноважень та відповідно до законодавства (пункт 1 Порядку). Система внутрішнього забезпечення якості освіти закладів освіти, сформована у порядку, визначеному законодавством, включає в себе підвищення кваліфікації (пункт 4 Порядку). Педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію в Україні та за кордоном (крім держави, що визнана Верховною Радою України державою-агресором чи державою-окупантом) (пункт 5 Порядку). Форми та види підвищення кваліфікації Форми (форми підвищення кваліфікації можуть поєднуватись): • інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); • дуальна, на робочому місці, на виробництві тощо. Види: • навчання за програмою підвищення кваліфікації; • участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо; • стажування. Окремі види діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників можуть бути визнані як підвищення кваліфікації відповідно до цього Порядку: • участь у програмах академічної мобільності; • наукове стажування; • самоосвіта; • здобуття наукового ступеня; • здобуття вищої освіти. Процедура зарахування окремих видів діяльності, їх результатів та обсяг підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти визначаються педагогічними (вченими) радами відповідних закладів освіти (пункт 26 Порядку). Як здійснюється підвищення кваліфікації Педагогічні та науково-педагогічні працівники самостійно обирають конкретні форми, види, напрями та суб’єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації (далі – суб’єкти підвищення кваліфікації) (пункт 7 Порядку). Обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників установлюється в годинах та/або кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі – ЄКТС, (один кредит ЄКТС становить 30 годин) за накопичувальною системою. Підвищення кваліфікації педагогічними і науково-педагогічними працівниками здійснюється згідно з планом підвищення кваліфікації закладу освіти на певний рік, що формується, затверджується і виконується відповідно до цього Порядку. Педагогічні і науково-педагогічні працівники мають право на підвищення кваліфікації поза межами плану підвищення кваліфікації закладу освіти на відповідний рік згідно з цим Порядком (пункт 8 Порядку). Хто є суб’єктом підвищення кваліфікації Суб’єктом підвищення кваліфікації може бути: • заклад освіти (його структурний підрозділ); • наукова установа; • інша юридична чи фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, що провадить освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників. Суб’єкт підвищення кваліфікації може організовувати освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації за місцем провадження власної освітньої діяльності та/або за місцем роботи педагогічних та/або науково-педагогічних працівників, за іншим місцем (місцями) та/або дистанційно, якщо це передбачено договором та/або відповідною програмою. Педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію у різних суб’єктів підвищення кваліфікації (пункт 9 Порядку).
|