Правила безпеки

Пожежа – це небезпечна ситуація, що може призвести до біди.

Що ж робити в таких ситуаціях? 

1.         Обмочений  шарфик. Так ми розповідаємо під сміх дітей перше правило виходу з приміщення, що горить або задимлене. Тому, що це правда: воду із собою ми носимо нечасто, діти – майже ніколи. А гинуть саме від диму. Тому беремо будь-який одяг: шарф, футболку, сорочку, блузу, поділ спідниці. Обмочуємо її. І дихаємо через вологу  тканину. Сеча набагато краще фільтрує і дим, і отруйні речовини, ніж вода. Діти сміються, але усі погоджуються з тим, що в небезпечній ситуації це зробити не соромно. Але цей настрій "не соромно" можна створити тільки в діалозі і краще – між дітьми. У кожному класі або групі завжди знайдуться ті, хто переконливо скаже: А що смішного? Якщо це врятує життя.

2.         Привчайте дітей до гри: знайди вихід. Та і себе теж. Ми ніколи не замислюємося про те, як покидати приміщення на випадок пожежі. Ніколи. А це можна швидко і весело зробити звичкою. До того ж, привчаючи дитину, ви і самі  будете звертати на це увагу. Тому: протягом 2-3 тижнів, заходячи у будь-яке приміщення, весело і миттєво дивимось, куди б ми побігли у випадку пожежі. Можна проконсультуватись у співробітників.

3. Вихід з натовпу, що панікує. Тут три правила:

1) Ідемо тільки у напрямку руху натовпу до виходу, не зупиняючись, навіть якщо рідні лишились позаду. Ви зустрінетесь з ними після того, як вийдете з приміщення.

2) Обережно огинаємо кути, стовпи, будь-які зустрічні перешкоди. Для цього здалеку дивимось, що попереду. Ідемо, схрестивши руки, виставляючи лікті трішки вперед і тримаючись руками за плечі. Так, якщо вас затиснуть, ви зможете дихати вільно.

3) Якщо ви впали – у вас є три секунди для того, щоб піднятись за будь-яку ціну. Для цього міцно чіпляємось у найближчі ноги, джинси, пальто і, як мавпочка, піднімаємось по людині. Пам’ятаємо, що людина-дерево не буде нам рада, і навіть, можливо, може вдарити. Але ви встигнете встати. Потренуйтесь вдома.

І хай ці знання вам ніколи не знадобляться.

   Кожний з нас неодмінно застерігає свою дитину, щоб та трималась подалі від незнайомих людей, та чи розтлумачуємо ми дітям, що стоїть за цими словами? Напевно, ні. Тож на що звернути увагу і як навчити дитину бути обережною?

    Діти часто оцінюють людей за їх зовнішнім виглядом. Той, хто виглядає красиво, сприймається ними як «гарний», неохайна ж людина здається «поганою». Проведіть невеликий експеримент: попросіть дитину уявити собі когось непривабливого, брудного, розпатланого, і нехай малюк розповість вам про те, що він думає про цю людину, а потім попросіть, щоб дитина уявила собі людину симпатичну, добре одягнену, причесану, і поспостерігайте, як зміниться сприйняття цього незнайомця в очах вашого малюка.

    Після цього поясніть дитині, що брудна людина може бути бездомною і просто не має можливості виглядати інакше. Вона може бути доброю й навіть шляхетною людиною, яка за певних причин опинилась у біді, але її зовнішність лякає нас і змушує триматись подалі від неї. Тим часом люди, які по-справжньому небезпечні, часто привітні й доброзичливі, а їх вік не має жодного значення – це може бути товариський підліток або літній чоловік із зовнішністю доброго і щирого дідуся.

    Ваша дитина повинна знати, що таких людей можна зустріти скрізь: на вулиці, у парку чи в торговому центрі. Тому важливо, щоб дитина завжди намагалась перебувати в товаристві інших людей. Адже людина з поганими намірами не захоче мати свідків. Батьківська мудрість полягає в тому, щоб обговорити з дітьми те, як діють такі «підозрілі» люди, розповісти їм про «підводні камені», що приховують у різній поведінці незнайомці. Завдяки цьому (у разі небезпеки) дитина зможе розпізнати проблему і швидко відреагувати.

    Як ми можемо навчити наших дітей бути пильними?

  Правила, дотримання яких допоможе дитині уникнути небезпеки:

-       - завжди перебувай у компанії інших дітей, не ходи один, якщо це можливо;

-       - дотримуйся безпечної дистанції з незнайомими людьми – не менше ніж на відстань витягнутої руки – це дасть час на реакцію;

-       - не бери в незнайомців цукерки, подарунки, гроші і т. п.;

-       - будь обережним, якщо хтось просить тебе про допомогу і вмовляє підійти до машини. Не підходь;

-       - не вір, якщо хтось каже, що знає твоїх батьків;

-       - ніколи не повідомляй своє ім'я та прізвище, адресу, номер телефону або будь-яку інформацію про себе тому, кого ти не знаєш;

-       - якщо ти знаходишся вдома один, не відкривай двері нікому, кого не знаєш;

-       - по телефону не розповідай незнайомим людям про те, що ти вдома один. Скажи, що мама й тато зараз зайняті, зателефонують пізніше.

Про що ще варто знати батькам?

-       - не підписуйте речі дитини, тому що це дозволяє покликати її, звертаючись до неї на ім’я та прізвище, що відразу ж викликає довіру;

-     - семирічна дитина все-таки ще занадто мала, щоб самостійно ходити на дитячий майданчик;

-       - просіть дитину, щоб вона завжди йшла додому по одній і тій самій дорозі й не скорочувала шлях;

-       - налаштуйте в її телефоні швидкий набір номера 102 і покажіть, що необхідно натиснути для виклику;

-       - придумайте секретний пароль. Ним може бути будь-яке слово або фраза, відома тільки вам і вашій дитині. Якщо раптом хтось до неї звернеться і скаже, що прийшов нібито на ваше прохання, дитина повинна буде попросити цю людину сказати їй пароль.

           У спілкуванні з підозрілими людьми навчіть дитину правилу                   «трьох кроків»

    Розкажіть і поясніть дитині, що кожний з нас має таку дуже важливу властивість, як інстинкт, а тому, якщо він відчує, що щось не так, то повинен довіритися своєму внутрішньому відчуттю. Правило «трьох кроків» передбачає наступне. Якщо хтось зупинить дитину, вона повинна:

1. Сказати «ні» або, якщо знадобиться, почати кричати.

2. Швидко піти або втекти від цієї людини.

3. Попросити про допомогу інших дорослих.

   Це просте, але дуже важливе правило безпеки, яке не дозволяє втягнути дитину в небезпечну розмову. Постарайтесь відпрацювати різні ситуації, у кожній з яких дитина буде проробляти ці «три кроки». Повторюйте стільки разів, скільки буде потрібно для вироблення потрібної звички. Пам'ятайте: дитині важко протистояти дорослій людині. Тому вона повинна знати, що відповідати дорослому «ні» абсолютно нормально й дозволено!

    Місія батьків полягає в тому, щоби зміцнити в дітях упевненість у собі і виховати самостійність. Діти мають право знати те, що може загрожувати їх безпеці, а також те, що робити в небезпечній ситуації, яка вже виникла. Спілкування тут відіграє величезну роль. Розмовляйте з ними про це!